Сорока

Богдан Сорока — український художник-графік, перший завідувач кафедри промислової графіки Львівської академії мистецтв. Народився 1940 року у тюрмі на Лонцького, де була ув’язнена його мати Катерина Зарицька (діячка ОУН та зв’язкова Романа Шухевича). Батько художника — Михайло Сорока — член ОУН, дисидент, який значну частину життя провів в ув’язненні. Малого Богдана виховували дідусь та бабуся — Мирон і Володимира Зарицькі.
Мистецьку освіту здобув у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені І. Труша та у Львівській академії мистецтв на кафедрі художньої кераміки. Уже в ті часи митець прагнув розширити рамки ремесла, через що його роботи виглядали нестандартно. Ще будучи студентом, обрав модерністичну модель власного розвитку, що не толерувалося радянським режимом. Сорока був єдиним студентом, який через власні погляди отримав посередній відгук художньої ради на захисті дипломної роботи.
Своїми першими ліноритами графік проілюстрував збірку поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу». Вони були надруковані в Лондоні під назвою «Поезії з України». Через цю діяльність КДБ порушив кримінальну справу проти художника. Понад десятиліття було заборонено виставляти його твори та згадувати його у пресі.
Пізніше Сорока влаштувався живописцем-монументалістом на Львівський художній комбінат, де працював до 1993 року. Водночас власної творчості не полишав. Працював над графічними циклами «Українська міфологія», «Символи Григорія Сковороди», «Похід гномиків», «Архітектура Львова», «Дерев’яні церкви Галичини» та іншими. У своїх творах митець звертався до народної культури: фольклору, міфології, обрядів та звичаїв, вплив яких глядачі можуть простежити у доробку майстра. Сам Сорока неодноразово говорив про своє захоплення гуцульською старовиною та іконописом. У 1989 році отримав премію на міжнародному конкурсі екслібриса у Вільнюсі.
Паралельно з творчістю займався педагогічною діяльністю на факультеті промислової графіки у Львівській національній академії мистецтв.
Твори Богдана Сороки вирізняються сучасністю у поєднанні з усвідомленням безперервності традицій національної культури. Належав до групи шістдесятників, товаришував із В’ячеславом Чорноволом, Ігорем та Іриною Калинцями, братами Горинями. Завжди дотримувався стійкої національної позиції. Відмовлявся від усіх радянських титулів та визнань. Вперто протистояв тоталітарній системі й сміливо з нею боровся. Як особистість вирізнявся загостреним відчуттям справедливості, скромністю та тонким сарказмом. Власне тому графіка Сороки є настільки лаконічною, промовистою, часто іронічною.
У 2011 році видав власну книгу спогадів «Сорока», доповнену своїми графічними роботами.
Богдана Сороки не стало у 2015 році. Похований на Личаківському цвинтарі. Окрім України, твори Богдана Сороки експонувалися у Нью-Йорку, Вільнюсі, Парижі, Торонто та багатьох інших містах світу. Вони входять до музейних та приватних колекцій України, Європи та США.