Піранезі

Джованні Батіста Піранезі – відомий італійський графік, архітектор та археолог.
З юного віку Джованні навчався архітектурній справі під патронатом свого дядька по материнській лінії, будівничого Маттео Лукезі. Спершу допомагав дядькові з обмірами будівель, виконував експертизу підмурків, засобів цегляної кладки і т. д. Отримуюючи досвід, Піранезі приступав до дедалі складніших проектів. Однак невдові у Венеції настав період будівельної кризи, тому молодому спеціалісту довелося змінити професійну орієнтацію з технічної на більш творчу.
У 1730-их років працював в майстерні відомого театрального художника Фердинандо Бібієни, аристократичний театр якого, на той час, вже зазнав розголосу у Європі. Приблизно через десять років Піранезі захотів перебратися до Риму, що попри депресію залишався мистецьким центром Італії. Через матеріальну скруту батьки не мали можливості допомагати синові. Лише через щасливий випадок – пропозицію стати рисувальником-документалістом посольства Венеційської республіки у Римі, Піранезі зміг здійснити свою мрію. Три роки він пропрацював на посаді, поступово вливаючись у місцеве середовище. Згодом попросив відпустку та поїхав до Неаполя, прагнучи побувати на розкопках римських міст Помпеї і Геркулануму. У Римі Піранезі мав мецената – Ніколо Джоббе, що всіляко підтримував митця та надавав йому житло у своєму маєтку. В одному з листів Джованні зізнався Ніколо, що в Італії немає зацікавлених у його масштабних архітектурних проектах, і тому йому залишається хіба що малювати їх на папері. З цього почалася кар’єра Піранезі-графіка.
1743 року з’являється перша частина наукової праці «Архітектурні форми і перспективи», що містила 12 гравюр з зображеннями давньоримських зразків архітектури. Це не були археологічно точні відтворення пам’яток стародавнього Риму, а художні образи на основі реальних поруйнованих споруд з романтичним оточенням, доданим Піранезі від себе. Офорти Піранезі викликали різку критику з боку знавців античної архітектури через спроби прикрасити реальні пам’ятки. Будучи у фінансовій скруті, митець повернувся у Венецію, однак через два роки вирушив назад до Риму. Гравюрами художника зацікавився друкар і торговець Джузеппе Вагнер. Він і відправив Піранезі до Риму як свого торговельного агента. Той прибув у папську столицю і відкрив майстерню на вулиці Корсо.
Того ж 1745 року була представлена серія гравюр «Фантастичні в’язниці», навіяна враженнями від жахів публічних страт в Італії. Розквіт кар’єри митця припав на 1760 рік.
Джованні став академіком гільдії Святого Луки, отримав орден Золотої Шпори від Папи Римського. За проектом Піранезі з 1764 по 1766 роки відбувалася перебудова церкви Санта-Марія дель Пріорато.
Гравюри з серії «Краєвиди з храмами Пестума» з’явилися у 1778 році. Митець прагнув “розібратися, чому це весь художній світ вважає, що Італія завдячує своїм мистецтвом Старордавній Греції, а не навпаки”. Він здійснив подорож на південь півострова в Пестум, де були залишки храмів стародавніх греків. Цей проект став останнім у кар’єрі Джовані Піранезі. Того ж року відомий майстер помер.
Головною метою творчості митця було збереження і документування в зображеннях стародавньої спадщини Риму. На сьогодні творча спадщина Піранезі складає більше ніж 700 офортів. Його роботи і досі слугують джерелом натхнення для нових архітектурних проектів, використовуються в якості навчальних зразків для студентів-архітекторів в європейських університетах.