Піранезі

Джованні Батіста Піранезі — відомий італійський графік, архітектор та археолог.
З юного віку Джованні навчався архітектурної справи під патронатом свого дядька по материнській лінії, будівничого Маттео Лукезі. Спершу допомагав дядькові з обмірами будівель, виконував експертизу підмурків, способів цегляної кладки тощо. Набуваючи досвіду, Піранезі брався за дедалі складніші проєкти. Однак невдовзі у Венеції настав період будівельної кризи, тому молодому спеціалісту довелося змінити професійну орієнтацію з технічної на більш творчу.
У 1730-х роках працював у майстерні відомого театрального художника Фердинандо Бібієни, аристократичний театр якого на той час уже набув розголосу в Європі. Приблизно через десять років Піранезі захотів перебратися до Риму, що, попри депресію, залишався мистецьким центром Італії. Через матеріальну скруту батьки не мали можливості допомагати синові. Лише завдяки щасливому випадку — пропозиції стати рисувальником-документалістом посольства Венеційської республіки у Римі — Піранезі зміг здійснити свою мрію. Три роки він пропрацював на цій посаді, поступово вливаючись у місцеве середовище. Згодом попросив відпустку та поїхав до Неаполя, прагнучи побувати на розкопках римських міст Помпеїв і Геркуланума. У Римі Піранезі мав мецената — Ніколо Джоббе, який усіляко підтримував митця та надавав йому житло у своєму маєтку. В одному з листів Джованні зізнався Ніколо, що в Італії немає зацікавлених у його масштабних архітектурних проєктах і тому йому залишається хіба що малювати їх на папері. З цього почалася кар’єра Піранезі-графіка.
1743 року з’явилася перша частина наукової праці «Архітектурні форми і перспективи», що містила 12 гравюр із зображеннями давньоримських зразків архітектури. Це були не археологічно точні відтворення пам’яток Стародавнього Риму, а художні образи на основі реальних поруйнованих споруд із романтичним оточенням, доданим Піранезі від себе. Офорти Піранезі викликали різку критику з боку знавців античної архітектури через спроби прикрасити реальні пам’ятки. Перебуваючи у фінансовій скруті, митець повернувся до Венеції, однак через два роки вирушив назад до Риму. Гравюрами художника зацікавився друкар і торговець Джузеппе Вагнер. Він і відправив Піранезі до Риму як свого торговельного агента. Той прибув до папської столиці й відкрив майстерню на вулиці Корсо.
Того ж 1745 року була представлена серія гравюр «Фантастичні в’язниці», навіяна враженнями від жахів публічних страт в Італії. Розквіт кар’єри митця припав на 1760 рік.
Джованні став академіком гільдії Святого Луки, отримав орден Золотої Шпори від Папи Римського. За проєктом Піранезі з 1764 до 1766 року відбувалася перебудова церкви Санта-Марія-дель-Пріорато.
Гравюри із серії «Краєвиди з храмами Пестума» з’явилися у 1778 році. Митець прагнув «розібратися, чому це весь художній світ вважає, що Італія завдячує своїм мистецтвом Стародавній Греції, а не навпаки». Він здійснив подорож на південь півострова, до Пестума, де збереглися залишки храмів стародавніх греків. Цей проєкт став останнім у кар’єрі Джованні Піранезі. Того ж року відомий майстер помер.
Головною метою творчості митця було збереження і документування в зображеннях стародавньої спадщини Риму. На сьогодні творча спадщина Піранезі налічує понад 700 офортів. Його роботи й досі слугують джерелом натхнення для нових архітектурних проєктів, використовуються як навчальні зразки для студентів-архітекторів у європейських університетах.