Андрієнко-Нечитайло

Михайло Андрієнко-Нечитайло – український живописець, театральний художник та письменник.
Майбутній митець народився в сім’ї дворянина з чернігівського козацького роду, який служив губернським секретарем у Херсоні. Ще в юному віці представляв свої пейзажі на різноманітних локальних виставках. Після завершення навчання петербурзької академії мистецтв хлопець повернувся в Україну.
Перший успіх живописець мав на виставці «Діячів мистецтва» у 1914 році. Протягом наступних двох років перебував на посаді художника у театрі Миклашевського в Одесі. Та вже у 1920 році через погіршення політичної ситуації прийняв рішення емігрувати. Деякий час працював в Бухаресті, перебуваючи в очікуванні дозволу на виїзд у Францію. Художник оформив декорації для балету «Мільйони Арлекіна» в Королівській опері румунської столиці. Проєкт виявився настільки професійним, що влада запропонувала йому дозвіл на проживання у країні, проте Михайло марив Парижем та відмовився від пропозиції.
Маршрут митець проклав через усю Європу, працював у Чехії, Італії, Австрії та Німеччині. Зокрема, у Празі його знали як професійного сценічного декоратора.
Нарешті у 1923 році живописець осів у Парижі. У французькій столиці Андрієнко-Нечитайло співпрацював із театрами «Арк ан Сьєль» та Піґаль, також виконував декорації для фільмів, зокрема, для стрічки «Казанова» і «Шехерезада». Автор також розвивався у писменницькій діяльності. Цікаво, що його новели публікувалися під повним прізвищем, а живописні твори митець підписував просто – “Андрієнко”, тому у Парижі його знали як Мішеля Андрієнка, хоча сам автор не прагнув асимілюватися та завжди ідентифікував себе українцем – нащадком козацького роду, чим дуже пишався.
Художник перебував під суттєвим впливом своїх центральноєвропейських колег. На власному досвіді випробовував принципи кубізму, конструктивізму, сюрреалізму, неореалізму та абстракціонізму. Твори митця характеризуються виразною геометричністю та точністю, яка гармонійно поєднується з кольором. Театральні декорації вирізняються лаконізмом та архітектурним схематизмом. В абстрактних композиціях демонстрував власне переосмислене бачення перспективи та об’єму; любив вводити у свої роботи зелені барви.
Митець вів активну виставкову діяльність. Його твори побачив Вашинґтон, Нью-Йорк, Лондон, Відень, Львів, Берлін, Мілан і т. д.
У Парижі Андрієнко-Нечитайло прожив близько шістдесяти років, де й помер у 1982-му році. Похований на цвинтарі Сен-Женев’єв-де-Буа.
Твори зберігаються в Національному музеї модерного мистецтва (квартал Бобур, Париж), Міському музей Парижа, Бібліотеці Арсеналу Парижа, Національній бібліотеці Відня, Музеї Вікторії й Альберта в Лондоні, Українському національному музеї у Львові (5 творів знищено в 1952 році), Музеї Метрополітен, Музеї Українського католицького університету в Римі та у приватних колекціях.