Маркович

Петро Маркович – український живописець, художник декоративно-прикладного мистецтва. Член Спілки художників СРСР та України. Народився 1937 року у селі Чорноріки на Лемківщині (нині територія Польщі). З 1945-го по 1954-ий рік родина Марковичів була примусово переселена до міста Борислав Львівської області, відповідно до радянсько-польської Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах, що передувала операції «Вісла».
Перші мистецькі навички Петро здобував у художній школі у Бориславі.
Згодом, протягом 1954–1959 років навчався на відділі монументального живопису Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша. Надихнувшись знайомством із Карлом Звіринським, активно займався самоосвітою, вивчав європейську літературу, філософію, музику. По закінчення училища, вступив на відділ художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва, який закінчив у 1965-му році. Значну роль у творчому формуванні молодого художника відіграли Роман Сельський та Михайло Курилич. В інститутські роки Маркович став одним із наближених учнів Карла Звіринського: з перших днів відвідував його підпільну академію, віддзеркалюючи у своїй творчості етапи її теоретичного розвитку. Вже в ті роки у Петра Марковича помітно випрацьовується авторська візуальна мова: кубістичні та геометричні мотиви на основі форми народного мистецтва.
У 1960-их роках працював на Львівській кераміко-скульптурній фабриці (ЛКСФ), де створював зразки для тиражної продукції, зокрема, серії декоративних тарілок з виразними графічними малюнками.
Творчий підхід Марковича вирізняється модерною формою та відкритістю до свіжих експериментів. Крім живописних і графічних технік, використовував прийоми ассамбляжу й тактильної абстракції, зіставляючи у композиції об’ємні предмети, узгоджені між собою пластично, як от, гудзики. Його серії «ґудзикових образів», створені у період 1960-х років, за рецензіями мистецтвознавців, вважаються формально наближеними до зразків високого модернізму у повоєнному мистецтві Італії та Франції.
У 1965-му році почав педагогічну діяльність – працював викладачем у Львівській дитячій художній школі. Петро Маркович був одним із тих митців, що бунтували проти соцреалізму та радянських наративів. Мав чітку національну і релігійну позицію, внаслідок чого у 1976 року був відсторонений від викладання у художній школі, а також від участі у виставках.
До педагогічної діяльності зміг повернутись аж в 1988-му році – продовжив викладати, але вже у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва, на кафедрі монументального живопису.
З 1991-го року Петро Маркович разом із сім’єю емігрував у США, мешкали в місті Рентон, що у штаті Вашингтон. Там займався активною творчою і виставковою діяльністю, численний доробок увійшов до приватних і державних колекцій.
Від 1998 року викладав рисунок, живопис та скульптуру в Технічному коледжі Рентона. А з 2001-го по 2005-ий рік – скульптуру у Вашингтонському університеті.
Петро Маркович помер у 2018 році в США. На могилі митця у Рентоні викарбовано вірш з Книги пророка Даниїла: «Розумні сяятимуть небесним сяйвом, — і ті, що навернуть багатьох до справедливості, неначе зорі, повіки, назавжди».