Бокшай

Йосип Бокшай (1891-1975) – український художник, живописець, педагог, член товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі, Заслужений діяч мистецтв, член-кореспондент Академії мистецтв, Народний художник України.
Митець народився в селі Дертяньліґет (нині с. Кобилецька Поляна) на Закарпатті у родині священника. Художню освіту Йосип здобув в Угорському королівському художньому інституті в Будапешті, де навчався у відомого живописця Імре Ревеса. Там, у 1914 році, молодий художник потрапив до майстерні відомого митця-монументаліста Ігнаця Рошковича. Пізніше Бокшай особисто визнавав його вплив у своїй творчості. Наступну сторінку життя художник не любив згадувати: у 1914 році його мобілізували до лав Австро-Угорського війська, а вже в березні 1915 року потрапив у полон до росіян. Певний час він перебував у Туркменістані, Казахстані та Узбекистані. За цей час збереглися деякі малюнки.
Через три роки Бокшая звільнили. Він повернувся, спершу, до с. Лохова, де була його рідна школа, в якій він влаштувався вчителем, а трохи пізніше переїхав до Ужгорода, де продовжив викладацьку діяльність у гімназії. Художник брав активну участь у громадському житті. Так, у 1920 році став співзасновником “Просвіти”. Разом із тим, Бокшай утверджувався як живописець. З 1920-их розпочалася його експозиційна діяльність. Перша велика виставка відбулася в Празі у 1926 році. Разом з митцем Адальбертом Ерделі у 1927 році він організував першу на Закарпатті художню школу, а також був ініціатором створення Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі (1931 рік).
Як висококваліфікований фахівець художник утвердився, зокрема, у виконанні храмових розписів. Відомими проєктами є фрески Успенської церкви, Хрестововоздвиженського собору, Єпископської каплиці, Василіанської монастирської церкви в Ужгороді.
У післявоєнний час живописець продовжив педагогічну діяльність в Ужгородському училищі. Радянська влада жорстко цензурувала сакральне мистецтво, тому Бокшай сконцентрував свою увагу на пейзажному жанрі. Одним із стійких джерел його натхнення була естетика природи малої батьківщини. Творам притаманна тонка кольорова гармонія і монументальність.
Протягом наступного десятиліття відбулася нова хвиля виставок художника. З 1951 по 1957 рік він очолював посаду доцента у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва.
Мистецька спадщина Йосипа Бошая налічує більше ніж тисячу творів. Роботи зберігаються в Закарпатському Художньому Музеї (сьогодні – імені Й.Бокшая), Національному музеї у Львові та у приватних колекціях поціновувачів мистецтва в Україні та за її межами.