Шовкуненко

Олексій Шовкуненко — видатний український живописець, майстер портрета, пейзажу та акварелі, педагог, Народний художник СРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР. Належить до визначних представників українського реалістичного малярства ХХ століття.
Мистецьку освіту Шовкуненко здобував в Одеському художньому училищі, де його наставниками були відомі живописці Киріак Костанді та Геннадій Ладиженський, а згодом продовжив навчання у Петербурзькій академії мистецтв. Уже в молоді роки особливе місце у його творчості посів портрет. Художника цікавила не лише зовнішня подібність, а передусім характер і психологічний стан людини. Важливим засобом його мистецького висловлювання стала акварель, у якій він досяг надзвичайної свободи та майстерності.
Окремою сторінкою творчості Шовкуненка стала велика серія робіт, присвячена будівництву Дніпровської гідроелектростанції. Художник неодноразово працював безпосередньо на Дніпробуді, фіксуючи масштабні промислові конструкції, робітників та мінливий краєвид навколо будівництва. Ці твори стали своєрідним документом епохи, але водночас засвідчили здатність митця перетворювати індустріальний мотив на повноцінний художній образ. За серію акварелей у 1937 році Шовкуненко був відзначений золотою медаллю на Міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» в Парижі.
Важливе місце у спадщині художника займає портретний живопис. Шовкуненко створив цілу галерею образів визначних представників української культури, науки та громадського життя. Серед них — портрети Павла Тичини, архітектора Володимира Заболотного, академіків Олександра Палладіна та Олександра Богомольця. Його портретам властиві стриманість композиції, точність рисунка та уважність до індивідуальних рис моделі. За зовнішньою реалістичністю художник прагнув передати інтелектуальну й емоційну присутність людини.
Не менш важливою частиною творчого доробку Шовкуненка стали пейзажі та натюрморти. Особливо виразно його колористичний талант розкрився в акварельних краєвидах. Прозорість фарби, вільна манера письма та тонке відчуття світла дозволяли художникові передавати мінливість атмосфери й безпосередність враження від натури.
Значну частину життя Олексій Шовкуненко присвятив педагогічній діяльності. Він викладав в Одеському художньому інституті, а згодом у Київському державному художньому інституті, виховавши не одне покоління українських митців. Його педагогічна практика ґрунтувалася на міцній академічній школі, уважному вивченні натури та високій культурі живопису.
За свою багаторічну мистецьку діяльність Шовкуненко отримав численні відзнаки. Наприкінці життя він став лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка. Помер художник 12 березня 1974 року та був похований на Байковому кладовищі в Києві.
Ім’я митця носить Херсонський обласний художній музей, у зібранні якого до російської окупації Херсона зберігалася значна колекція його творів. У 2022 році російські окупаційні сили пограбували музей і незаконно вивезли значну частину його фондів. Серед викрадених творів був і портрет «Молодиця» Олексія Шовкуненка, створений у 1938 році. Таким чином, спадщина художника сьогодні є не лише важливою частиною історії українського мистецтва, а й частиною культурної спадщини України, що зазнала безпосередніх втрат унаслідок російської агресії.