Лобода

Володимир Лобода — український художник, представник українського андеграунду. Творив у галузі живопису, графіки та скульптури.
Художник народився у сім’ї художника-самоука в Дніпрі. Ази малювання хлопець пізнав у художній школі, пізніше вступив на факультет архітектури при енергобудівельному технікумі. У 1966 році продовжив навчання у Київському державному художньому інституті на архітектурному факультеті, у живописній майстерні Тетяни Яблонської. Ще у студентські роки Володимир розпочав свої перші експерименти з кольором та формою, через що строгий радянський соцреалізм не давав Лободі достатньо творчої свободи. Не бажаючи навчатися в атмосфері київського вишу, Лобода перейшов до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту на факультет архітектури.
У Дніпрі Володимир почав вести активну виставкову та проєктну діяльність. «Інакшість» мистецьких поглядів художника не могла залишитися непоміченою радянськими спецслужбами, тому вже у 1970-х роках розпочалося активне стеження за митцем та його сім’єю. Тоді Володимир влився у середовище нелояльних до тогочасної суспільної та мистецької атмосфери, підтримував контакти з Миколою Малишком.
На початку 1980-х сімейство Лободи переїхало до Львова. Великою мірою на його рішення вплинув товариш, історик та дисидент Ярослав Дашкевич. Перші цикли творів, пов’язані із Західною Україною, народилися у подорожах Карпатами в компанії графіка Івана Остафійчука. Однак простори малої батьківщини й далі залишалися одним із найсильніших джерел натхнення митця. Приблизно в той час Лобода заснував товариство «Степ», члени якого подорожували з пленерами у пошуках народної автентики Полтавщини і Дніпровщини.
Дебютна персональна виставка Лободи відбулася у Львівській картинній галереї у 1990 році. Спеціально для цієї події митець створив великі серії творів під назвами «Чоловіча комедія» та «Іконостас» (нині знаходяться у колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького).
Через два роки Володимир Лобода вирішив покинути велике місто та вирушив у спокійну сільську місцевість. Володимир придбав хутір на Дніпровщині, де разом зі своєю дружиною Людмилою, донькою Соломією та учнями Дем’яном Герасимчуком і Андрієм Кісем заснував музей та літні майстерні. Більшість часу Лобода проводив на хуторі за плідною мистецькою роботою.
У 1990-х роках він багато подорожував, був на пленерах у Польщі, певний час довелося творити і в Росії. Після повернення з-за кордону художник почав співпрацювати з київською галереєю «Ню Арт», його твори експонувалися у Львові, Києві, Дніпрі, Харкові тощо.
У 2009 році український режисер та оператор Павло Костомаров створив фільм про творчість Володимира Лободи під назвою «Удвох». Стрічка здобула численні нагороди на міжнародних кінофестивалях. Твори Володимира Лободи зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького, Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, Дніпропетровському художньому музеї, Харківському художньому музеї, а також у музеях, галереях та приватних збірках України, Польщі, США, Канади, Німеччини та Швейцарії.