Левицький

Ян Непомуцен Левицький – польський живописець, графік, літограф, фотограф, патріот і культурний діяч.
Навчався живопису у Школі образотворчих мистецтв у Кракові під керівництвом Йосипа Бродівського. Переїхавши до Варшави, зосередився на вивченні технік літографії та гравюри у Варшавському університеті. У 1830 році взяв участь у Листопадовому повстанні проти Російської імперії, створюючи топографічні карти для повстанських загонів. Після поразки повстання у 1831 році емігрував. У 1832–1835 роках мешкав у Страсбурзі, де працював у літографічній студії. У 1843 році переїхав до Парижа, де вів активну творчу та громадську діяльність. Його мистецтво було спрямоване на служіння Батьківщині – зображення польських пам’яток, народних звичаїв і національних костюмів. Ці наміри реалізувалися в циклі кольорових літографій, які зображали поляків та інші народи у традиційному та військовому вбранні. У 1838 році підготував альбом «Одяг польських народів», а в 1841 — серію 39 кольорових літографій до книги Леона Зенковича «Народний одяг польського народу з описом його звичаїв, звичок і способу життя».
У 1853–1859 роках, працював у Лісабоні, де заснував школу картографії і сприяв становленню португальської фотографії. У 1860 році повернувся до Варшави, став художнім редактором «Ілюстрованого тижневика» (Tygodnik Ilustrowany) і відкрив фотостудію.
Близько 1865 року знову переїхав до Парижа, де мешкав разом із дружиною Катериною Яніриською на вулиці Крійон. Там зосередився на прикладній графіці. Працював у жанрі міських пейзажів, портретів видатних історичних та сучасних діячів, жанрових сцен, ілюстрацій історичних костюмів, сатиричних малюнків. Серед його важливих робіт — картина «Галицька різанина» та ілюстрації до мемуарів Яна Хризостома Пасека.
Загинув 31 травня 1871 року під час Паризької комуни – розстріляний під час обшуку лише через своє польське прізвище.