Петрук

Про роль Романа Петрука в українському мистецтві краще, ніж відомий український художник Роман Сельський, і не скажеш: «Українську скульптуру ХХ століття відмикав Олександр Архипенко, а замикатиме Роман Петрук». Так і сталося.
Народився майбутній скульптор 18 жовтня у селі Рудники Снятинського району Івано-Франківської області. Свій шлях до мистецтва Роман Петрук згадував як низку несподіваних рішень і пошуків: «У школі я малював, але йти на художника не збирався. Приїхав до Львова вступати на “Експлуатацію автомобільного транспорту”. І якось так вийшло, що іспити я склав, але вчитися не захотів, мене вже на той момент зацікавила архітектура. Але на архітектора вчитися теж передумав. І десь після Різдва вступив на підготовчі курси в декоративно-прикладний інститут. Дуже багато ліпив і малював, встиг підготуватися. Так потрапив на художню обробку дерева. Але потім мені стало нецікаво, вирішив — кидаю, більше не буду, не хочу, піду в Дубляни на агрономічний. Це вже був четвертий курс, і Карло Звіринський, з яким я на той час уже був знайомий, умовив мене, сказав: ну, закінч уже, а потім підеш… Він мав такий дар умовити… Я пообіцяв, що здам усі екзамени, але заберіть мене з того дерева на кераміку. І коли я пішов на кераміку, мені стало цікаво. Кераміці я не зрадив дотепер».
Роман Петрук закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, а з 1967 року працював художником у монументальному цеху Львівського художньо-виробничого комбінату.
Петрук — один із вихованців неофіційної «академії», пов’язаної насамперед із постаттю Карла Звіринського та середовищем львівських митців, до якого належав і Роман Сельський. Це був не навчальний заклад у звичному розумінні, а радше коло однодумців — зустрічі визначних представників українського модерного мистецтва з молодими художниками, які прагнули знань і ширшого розуміння культури. Тут говорили про історію світового мистецтва, філософію, літературу, музику та мистецькі техніки — про те, що значною мірою залишалося поза межами офіційної радянської художньої освіти. Вихованців цього середовища об’єднували послідовність, внутрішня свобода, чесне ставлення до мистецтва та безкомпромісність.
Твори Романа Петрука легко впізнати за характерними виражальними засобами, майстерно використаними у творенні декоративного чи монументального образу. Його композиціям не властива згладженість форм: вони зберігають живу пластичність матеріалу, безпосередність і внутрішню енергію. Іноді здається, що образи народжуються легко й невимушено, без тривалого творчого пошуку. Однак за цією свободою стоять багаторічна праця, глибоке розуміння матеріалу та висока професійна майстерність.
До початку 1990-х років творчість Романа Петрука значною мірою існувала поза активним виставковим контекстом — художник тримався осторонь офіційного мистецького середовища й не прагнув державного чи публічного визнання.
У Львові можна побачити низку творів скульптора, зокрема композицію «Богородиця з дитям» у Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського, а також створені ним пам’ятники на могилах Євгена Лисика та Юрка Бойка. Роман Петрук є також автором емблеми Українського товариства охорони пам’яток історії та культури у Львові, каплиці «Живе джерело» у Трускавці та монументальних об’єктів у Києві, Володимирі й Хусті.
Роман Петрук бере участь у виставках в Україні та за кордоном із 1962 року. З 1988 року — член Національної спілки художників України. У 2006 році митець став кавалером ордена «За інтелектуальну відвагу», заснованого львівським «Незалежним культурологічним часописом “Ї”». Твори майстра зберігаються у музейних збірках Львова, зокрема Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, Львівської національної галереї мистецтв та Музею етнографії та художнього промислу, а також у художніх музеях Києва, Хмельницького, Сум і приватних колекціях.