Терещук

Петро Терещук — український скульптор, живописець і майстер декоративно-прикладного мистецтва, значна частина творчого життя якого була пов’язана з Віднем. Народився в м. Вибудів на території сучасної Тернопільщини. Навчався у Школі мистецтв та ремесел (нині — Університет прикладних мистецтв) у Відні впродовж 1893–1899 років. Певний час викладав у навчальних закладах Чехії, після чого повернувся до Відня і розпочав кар’єру скульптора у співпраці з відомим майстром У. Ульріхом.
Розквітом творчості Терещука вважається період 1900–1920-х років. Станкові та декоративні роботи митця характеризуються особливою сентиментальністю жіночих і дитячих образів, витонченістю пластики та ретельністю виконання. Значну увагу скульптор приділяв обличчям своїх персонажів, прагнучи максимальної портретної схожості з моделями.
Терещук працював переважно в стилістиці модерну, а в пізніших роботах — арт-деко. Використовував дерево, бронзу та слонову кістку, нерідко поєднуючи різні матеріали в одному творі. Особливе місце в його доробку посідають хрисоелефантинні скульптури — твори, в яких поєднувалися метал і слонова кістка. Цей принцип походить від давньогрецької хрисоелефантинної техніки, хоча в європейській скульптурі кінця ХІХ — початку ХХ століття вона набула нового декоративного трактування.
Митець створював портретні та кабінетні скульптури малих форм, настільні лампи, побутові декоративні предмети, плакетки, кокарди тощо. Відомо понад 250 творів Терещука, інформація про які міститься, зокрема, в численних аукціонних каталогах у різних країнах світу. Його невеликі скульптурні композиції вирізняються майстерним поєднанням декоративності й реалістичного моделювання людської постаті.
У 1910–1911 роках у Лейпцигу пройшла персональна виставка робіт Терещука. Одним зі свідчень визнання митця стало придбання імператором Францом Йосифом І його композиції «Богородиця з маленьким Ісусом, що грається з голубами».
Після закінчення Другої світової війни Терещук займався реставраційними роботами в австрійських церквах, працював над відновленням Золотого кабінету віденського Бельведеру, виконував барокові рами та скульптури сакрального змісту. Поряд зі скульптурою займався живописом: створював олійні пейзажі та жанрові картини, присвячені австрійському сільському життю.
Ще за життя твори Петра Терещука здобули широку міжнародну популярність: вони експонувалися в різних країнах Європи, Північної та Південної Америки й Австралії. Особливо впізнаваними стали його камерні жіночі та дитячі образи, в яких характерна для модерну декоративна вишуканість поєднується з тонким психологізмом і винятковою увагою до матеріалу.