Коріння на фоні синіх гір

Образи почерпнуті з тонких спостережень та зачарування силуетами могутніх гірських хребтів, які гордовито і таємничо здіймаються до неба. У центрі композиції, повалене стихією дерево, простягає своє сухе гілля у простір. З плином часу воно зіллється в одне ціле з землею, а на його місці запанує нове життя. Художник милується красою цього краю, передає його поезію і швидкоплинність природніх процесів.