ПРО МИТЦЯ

Народився 21 вересня в Ленінграді, де і минули дитинство та юність художника. Молодий Пінігін навчався у художньому гуртку при Ермітажі.
У 1958 році разом з батьками Володимир переїхав до Львова. У 1965 році закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова за фахом «Графіка». Так художник і «опинився» у графіці: повісив на стіні плакат латиною «Жодного дня без лінії». Нові можливості формального вислову, якими жила тогочасна Європа, спокусили Пінігіна на численні експерименти, через це завзятого студента двічі збирались виключити з інституту за формалізм.
Після ІІІ курсу він опиняється на виробничій практиці у Києві на комбінаті кольорового друку, де досхочу випробовує нові графічні ідеї. Талановитого юнака приймають у знаменитий КТМ (Клуб Творчої Молоді), де він знайомиться з «шістдесятниками» – Зарецьким, Драчем та Вінграновським.
У 1985–1999 роках працював у різних техніках: офорта, сухої голки, монотипії. Ілюстрував художні книжки, переважно авторів-фантастів — Жуля Верна, Герберта Веллса, Рея Бредбері та інших.
Художник завжди черпав знання з різноманітних книг та, доступних на той час, журналів: польських, французьких, німецьких, чеських та болгарських видань. Можливість блукання в інтелектуальних лабіринтах універсального світового тексту, база даних якого містила арсенал світової культури, дала можливість побудувати естетичні координати для робіт автора.
Ще одним із джерел натхнення митця були подорожі до Одеси й Криму з його романтичними меморіальними оазами.
Графіка Володимира Пінігіна вимагає від глядача відповідної ерудиції, інтелігентності, смаку та духовних зусиль.
Його творчість є багатогранною та вражаючою, у ній поєднуються різні техніки та складні деталі, що робить його особливу графічну манеру впізнаваною.
З 1963 року Володимир Пінігін взяв участь у близько 120 групових регіональних, республіканських, міжнародних виставках на яких був нагороджений преміями й дипломами. Провів 12 персональних виставок в Україні, Бельгії, Голландії, Німеччині, США та Польщі.