Крим

Тиха морська гладь розчиняється у безкрайому кримському небі. У далині попід хмарами ледь видніються скелі, де поступово зростаючи вгору, вони окреслюють хвилястий небосхил. Глядач може помітити, що таким чином виражений у творчості автора прийом горизонтального поділу композиції. На березі розмістилося містечко, що простягається до синяви гір. Описуючи будівлі спершу масивним, а потім дрібним мазком, митець надає йому легкості, наче “наповнює” середовище повітрям. За допомогою цього йому вдається зберігати цілісність зображення та вселяти у глядача відчуття глибни сюжету. У своїй живописній манері художник вдається до вібризму, способу письма, при якому поміж мазків видніється простір. Ніжно пастельні та оливкові тони у легкому контрасті з холодним надають картині настрою меланхолійної задуми. У цілісному художньому виконанні перед глядачем постає відбиток миттєвості, що навіки закарбувавася у мистецькому творі.