ПРО МИТЦЯ

Іва́н Іва́нович Труш – видатний український художник-імпресіоніст, речник новітньої мистецької ідеології, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик та організатор мистецького життя в Галичині. Його називали поетом кольору та Сонця.
Народився 18 січня в селі Висоцько поблизу містечка Бродів, що на Львівщині, в селянській родині Івана й Анни Трушів.
У 1881 році Труш вступив до Бродівської гімназії, де він віртуозно опанував техніку акварелі та був найкращим у класі. Через смерть батька довелося покинути навчання й стати до роботи. Попри життєві труднощі Іван мріяв стати художником, хоча знав, що шлях буде важкий та тернистий, адже сільському хлопцеві доведеться докласти максимум зусиль, щоб досягти мети.
У 1891 році Труш навчався у Школі образотворчих мистецтв у Кракові. Це був справжній центр мистецької культури, куди тягнулося чимало митців. Його педагогами з фаху були: Ян Матейко, Ізидор Яблонський, Леон Вичулковський та Ян Станіславський.
У 1893 році через брак коштів, перервав навчання у Кракові та на півтора роки повернувся до Висоцька, де виконав низку портретів та пейзажів. Того ж року в редакції газети “Kurjer Lwowski” (“Кур’єр львівський”) познайомився з Іваном Франком.
Вже у 1894 році відновив навчання у Кракові та здійснив поїздку до Відня.
Після закінчення Краківської академії мистецтв оселився у Львові, де став безперечним лідером у культурно-мистецькому житті, зблизився з Іваном Франком і зв’язався з Науковим Товариством ім. Шевченка (НТШ), для якого виконував різні художні роботи та портрети.
У 1898 році Труш із митцями-однодумцями заснував “Товариство для розвою руської штуки”, основним завдання якого була популяризація українського мистецтва, матеріальна підтримка митців та їхнє працевлаштування. З нагоди заснування товариства була проведена перша українська художня виставка. Саме на ній українці познайомилися з творами митця та інших художників Галичини.
У 1899 році відбулася перша персональна виставка у Львові, на якій було представлено тридцять шість творів автора.
Успішна експозиція створила художнику репутацію кращого галицького живописця. Без вагань Правління Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка (НТШ) пристало на пропозицію Івана Франка доручити саме Івану Трушу відповідальне замовлення – написати у Києві портрети видатних культурно-громадських українських діячів Наддніпрянської України.
Під час візиту художник зблизився і заприятелював із Миколою Мурашком, Фотієм Красицьким, Іваном Нечуєм-Левицьким, Михайлом Старицьким, Павлом Житецьким, але найбільше – з Миколою Лисенком та Лесею Українкою, яка стала не лише подругою, а й допомогла Іванові влаштувати особисте життя. Так, на запрошення Лесі Українки та її матері Олени Пчілки, улітку 1900 році він прибув на Полтавщину. Тут у родинному маєтку Драгоманових в Гадячі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аріадною Драгомановою, дочкою Михайла Драгоманова.
Через декілька років Іван та Аріадна обвінчалися у Києві.
У 1908 році Труш їде на декілька тижнів у Венецію. Окрилений красою італійської природи – пише картини. Пейзажі італійського циклу вражають соковитістю та розмаїттям барв. Пізніше художник відвідав Єгипет і перелив красу іншого континенту на свої полотна. А потім знову подорожі, знову Італія, Єгипет, Палестина. Щоразу він привозив низки нових, неповторних, унікальних, яскравих та захопливих пейзажів.
Митець відпрацьовував уміння оперувати на полотні нюансами кольору, ефектами світла, вдосконалював навички передання настроєвої палітри через інтерпретацію образів і станів природи.
Труш продемонстрував свою систему цінностей, широкий світогляд і масштабне мислення, якими оперував, і вдихнув свіжий творчий струмінь в артистичний світ Львова. З його появою у місті пожвавилось українське виставкове життя, виникли перші творчі угрупування художників-українців, було започатковано професійну мистецьку критику.
Художник часто виступав з індивідуальними виставками та брав участь в збірних виставках українських і польських митців у Львові, Києві, Полтаві, Кракові, Познані, Варшаві, а також Лондоні, Відні, Софії. Велика ретроспективна виставка його творів відбулася посмертно у Львові 1941 року. Мистецька спадщина автора налічує близько шести тисяч творів, які зберігаються в численних музейних (зокрема в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові) і приватних зібраннях України та світу.
З Іваном Трушем пов’язаний важливий етап становлення західноукраїнської пейзажної школи, як самобутнього художнього явища в загальному річищі української культури останнього десятиліття XIX – початку XX століття.