Вірменський дворик

Автор зосереджується на камерному міському середовищі, яке зберігає відчуття тиші, спокою та відокремленості від буденної метушні. Кам’яна бруківка, сходи та архітектурні елементи формують ритмічну перспективу, яка веде у глибину Вірменського дворика. Художник майстерно використовує можливості ліногравюри, створюючи насичену фактуру середовища. Штрихування передає не лише об’єм та форму архітектурного ансамблю, а й створює емоційний настрій. Митець відтворює атмосферу місця, його культурну пам’ять та особливий емоційний стан, що виникає під час перебування у старовинному просторі. Твір передає атмосферу, де архітектура постає не тільки елементом історичної пам’яті, а й місцем спокою та натхнення.