Кобзар

Історія українського кобзарства сягає часів Київської Русі. Народні співці були носіями інформації, що передавалася з уст в уста. Можна сказати, що їхня творчість – своєрідний прототип сучасних медіа. Традиція піснярства зберігалася протягом століть, збагачувалася та розвивалася, тому, окрім інформаційної та комунікативної користі, спадщина кобзарства несе у собі велику культурну та історичну цінність. Не дарма крізь творчість Шевченка пролягає історія кобзаря – ліричного втілення національної ідентичності. Звертаючись до графічної композиції Гебус-Баранецької, ми можемо спостерігати класичний сюжет діяння співця, що виступає фронтальною фігурою композиції. Зображення містить певну загадку: чи це не сам Тарас Григорович схилився над інструментом? Роботу довершують буйні китиці цвіту – уособлення мелодики пісні, що виривається з-під пальців кобзаря.