Ґебус-Баранецька

Стефанія Гебус-Баранецька — відома в Україні та за її межами майстриня гравюри на дереві, одна з визначних представниць української графіки ХХ століття. Працювала мисткиня здебільшого у техніці ксилографії. З-під її різця вийшло понад триста творів. Гебус-Баранецька тяжіла передусім до побутового жанру: у своїх роботах відображала життя західноукраїнського села та його мешканців. Важливе місце у її творчості посідав також пейзаж, основними компонентами якого були архітектурні мотиви міста й села, а також прикладна гравюра малих форм — сюжетні й вітальні листівки та книжкові знаки.
Стефанія народилася у грудні 1905 року в Перемишлі. Початкову художню освіту здобула у Мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові, куди вступила у 1926 році, будучи студенткою факультету історії мистецтв Львівського університету.
Брала участь у звітних виставках вихованців Новаківського, що проходили в Академічному домі, зокрема у Другій виставці, урочисто відкритій у жовтні 1928 року в присутності митрополита Андрея Шептицького.
Закінчивши школу, навчалася у художній групі загального факультету Львівської політехніки під керівництвом професорів-живописців Яна-Казимира Ольпінського і Яна-Генрика Розена, скульптора Яна Нальборчика та відомого польського аквареліста і графіка Людвіка Тировича. Саме Людвік Тирович ознайомив молоду художницю з технікою гравюри на дереві. Під його керівництвом вона виконувала свої перші роботи різцем, звертаючись переважно до архітектурних мотивів.
У 1933 році Гебус-Баранецька завершила навчання у Львівській політехніці й почала працювати викладачкою графіки, килимарства та композиції у Львівському художньо-промисловому училищі. Викладацька робота вимагала ґрунтовних знань у галузі народного мистецтва, тому Стефанія постійно поглиблювала їх, збираючи та вивчаючи твори народних майстрів.
Мисткиня вдосконалювала свою майстерність, багато працюючи над живописом та малюючи з натури. Вона досліджувала народне мистецтво, особливу увагу приділяючи орнаментиці вишивки, килимів та кераміки. Поступово її власна творчість набувала рис, притаманних народній культурі, зокрема чіткості й простоти у побудові сюжету та композиції. Творчість Стефанії Гебус-Баранецької була визнана й високо поцінована ще за життя мисткині.
У 1934 році Гебус-Баранецька вперше взяла участь у художніх виставках Українського товариства прихильників мистецтва у Львові та Станіславові. У 1935 році її роботи були відібрані для Ретроспективної виставки українського мистецтва в Національному музеї у Львові. У 1937 році художниця представляла свої твори на виставці жіночої графіки у Відні, а в 1938 році — у Парижі на Міжнародній виставці екслібриса.
Значну частину графічної спадщини Стефанії Гебус-Баранецької становлять екслібриси. У цих невеликих за форматом, але змістовно насичених роботах художниця влучно відображала характер, внутрішні риси чи сферу діяльності осіб, яким вони були адресовані. В їхній образній концепції та технічних прийомах також відчутний вплив народного декоративного мистецтва й орнаментики, поєднаний із виразною творчою уявою авторки.
Твори Стефанії Гебус-Баранецької представлені в Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, а також у музейних, галерейних і приватних зібраннях в Україні та за її межами.