Полум’яний дзвін

У жанрі наїву митець зображує сповнений символізму мотив. Багряне марево червоного тла слугує фоном для центрального об’єкту композиції – церковного дзвону. Масивний дзвін, неначе перевдісник невідворотнього, застиг у миті, перед тим, як його гучний звук розсіє тишу. Навколо дзвону розгортається червоне полум’я, що своїми обрисами нагадує пелюстки маку – квітки, що стала символом Світової війни. Обабіч полум’я з’являються асоціативні образи – птаха і спіраль. Зображення птахів здавна вважались уособленням неминучої циклічності, спіраль же трактується як життя і його безперервність. Твір закликає до усвідомлення – мир неминучий тоді, коли ми готові його захищати, розуміючи справжню цінність того, за що боремось.