Церква біля лісу

Осінній ліс, сповнений теплих барв, ніжною завісою огортає стару дерев’яну церкву. Композиція збалансована за рахунок високих дерев, що підкреслюють вертикаль храму і надають відчуття припіднесення. На передньому плані тече річка, через яку перекинуто невеликий місток, що веде до святині. Попереду неквапливо крокує пара селян, шукаючи спокою й розради серед тиші. Автор з особливою чуттєвістю передає єдність людини з природою. Його погляд спрямований не лише на зовнішню красу пейзажу, а й на духовний зміст, що криється за ним. У цьому куточку світу час ніби сповільнюється, даючи людині змогу почути власне серце.