Осінь. Хата в селі

Барвисте осіннє листя ніжно огортає хатинки, що сховалися поміж розлогих дерев. У дворі чути тихе гомоніння – це селяни коротають час у щирих розмовах про буденне життя та врожай. Автор працює широкими мазками, створюючи відчуття динаміки й руху. Кольори насичені й теплі, з переважанням червоних, жовтих і зелених відтінків. У зображенні простої сільської сцени відчувається поетизація побуту та природи, що дуже типово для закарпатьського живопису середини ХХ століття. Цей твір нагадує про справжнє: про любов до рідної землі, до людей, до самого буття.