Остафійчук

Іван Васильович Остафійчук — український художник, всесвітньо відомий графік, лауреат Шевченківської премії (2007).
Народився у Тростянці Снятинського району на Івано-Франківщині, у передгір’ї гуцульських Карпат.
Навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва (1957–1960) та Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1960–1965) на відділі текстилю, де викладачами з фаху були Роман Сельський, Ярослава Музика, Карло Звіринський. Ще в студентські роки розпочав виставкову практику, яку згодом поєднав із роботою графіка-ілюстратора.
Від 1967 року графічні твори І. Остафійчука потрапляють на міжнародні виставки в Литві, Польщі, Вірменії, Німеччині, Канаді. 1980 року він отримав золоту відзнаку престижного Дев’ятого бієнале графічного мистецтва у м. Брно (Чехословаччина). До нього надходили нові замовлення від видавництв, з’являлися великі графічні цикли «Гуцульські легенди» (літографія), «Літні враження» (туш, перо, пензель). Зростала кількість станкових композицій, виконаних у складних естампних техніках (офорт, акватинта, резерваж, лавіс), творів експериментального характеру на основі комбінованих технічних засобів. Етапною працею кінця 1970-х років став великий цикл монотипій за мотивами українських народних пісень — одна з вершин української графіки другої половини XX століття.
Іван Остафійчук є митцем, якого складно віднести до будь-якої з усталених мистецьких течій. Його винятковість насамперед визначається тематикою творів. Герої й теми графічних та живописних композицій художника живуть у своєму світі, близькому кожній людині з дитинства.
У 1980-х роках відмовився від звання «Заслужений художник України», бо вважав це звання відлунням радянської репресивної дійсності.
У 1987 році емігрував до Хорватії, а в 1988 році — до Канади. Важливими у творчій біографії митця стали персональні виставки в Едмонтоні, Оттаві, Монреалі, Торонто, Клівленді, Лос-Анджелесі, Чикаго, Нью-Йорку, Детройті. З 1992 року мешкає та працює у Львові. Після повернення на Батьківщину митець активізував творчу практику, як зазначають критики, суттєво збагативши контекст своїх творчих пошуків.