Хабаз

У картині “Хабаз” Іван Труш заглиблюється у стихійність природи, досліджуючи її емоційний, навіть містичний вимір. Помітна експресивність та майже абстрактна побудова композиції, яка фокусується на грі світла, форми та кольору. У центрі полотна дивовижна квіткова або чагарникова історія, виведена емоційними, фактурними мазками білого кольору, що ніби вибухає на тлі глибокої бірюзи й синьо-зеленого простору. Це і образ природи, і символ внутрішнього спалаху просвітлення, сили, натхнення. Навколишній простір багатошаровий, хаотичний, насичений рухом і кольоровим тремтінням, ніби віддзеркалення емоційного стану самого художника перед цією природною динамікою. “Хабаз” виглядає майже як візуалізація внутрішнього бачення, де матерія і світло постають у своїй первісній енергії. Колір стає голосом природи, а фактура її подихом. Це відтворення світу в моменті його найбільшої насиченості, коли краса не підлягає поясненню, а просто царює у повсякденності.