Стара львівська вуличка

З геометричних фігур, що нагадують вітражне скло, автор викладає зображення затишного міського пейзажу. Вуличку наповнюють весняні промені, що відбиваються від білих мурів та розкреслюють композицію на безліч сегментів, котрі творять грайливу динаміку сюжету, у якому, наче у джазовій композиції, немає цілісного ладу, вертикалей, чи прямих кутів. Таким чином автор формує життєрадісний та піднесений характер спогаду, що захопив митця.