Успенський собор

Архітектурний мотив перетворюється на складну композицію з геометричних площин і кольорових ритмів. Автор майстерно комбінує абстрактні форми з упізнаваними обрисами храмової архітектури, зберігаючи при цьому загальне враження монументальності та духовного піднесення. Золото-бронзові куполи ніби виринають із мозаїчної структури будівлі, яка розчиняється у просторі за допомогою м’якої пастельної палітри. Поєднання холодних і теплих тонів створює гармонійну, але водночас динамічну колірну гаму, що додає твору внутрішнього руху. Гострі лінії та ламані контури надають зображеню декоративності та конструктивної чіткості, а умовність просторового вирішення натякає на символічне, а не буквальне прочитання образу. Архітектурний пейзаж розкривається, як своєрідна інтерпретація сакральної тематики крізь призму сучасного художнього мислення.