ПРО МИТЦЯ

Богдан Сорока – український художник-графік, перший завідувач кафедри промислової графіки Львівської академії мистецтв. Народився 1940-го року у тюрмі на Лонцького, де була ув’язнена його мати Катерина Зарицька (діячка ОУН та зв’язкова Романа Шухевича). Батько художника – Михайло Сорока – член ОУН, дисидент, велику частину життя провів в ув’язненні. Малого Богдана виховували дідусь та бабуся – Мирон і Володимира Зарицькі.
Мистецьку освіту здобув у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені І.Труша та у Львівській академії мистецтв на кафедрі художньої кераміки. Вже в ті часи митець прагнув розширити рамки ремесла, через що його роботи виглядали нестандартно. Ще будучи студентом, обрав модерністичну модель власного розвитку, що не толерувалося радянським режимом. Сорока був єдиним студентом, який, через власні погляди, отримав посередній відгук художньої ради на захисті дипломної роботи.
Своїми першими ліноритами графік проілюстрував збірку поезій Ігоря Калинця “Відчинення вертепу”, які були надруковані в Лондоні під назвою «Поезії з України». Через цю діяльність КДБ порушило кримінальну справу проти художника. Понад десятиліття було заборонено виставляти його твори та згадувати у пресі. Пізніше Сорока влаштовується живописцем-монументалістом на Львівський художній комбінат, де працюватиме до 1993 року. Натомість, власної творчості не полишає. Працює над графічними циклами «Українська міфологія», «Символи Григорія Сковороди», «Похід гномиків», «Архітектура Львова», «Дерев’яні церкви Галичини» та інші. У своїх творах митець звертається до народної культури: фольклору, міфології, обряду та звичаїв, вплив яких глядачі можуть простежувати у доробку майстра, а сам Сорока неодноразового стверджує про своє захоплення гуцульською старовиною та іконописом. У 1989 році отримує премію на міжнародному конкурсі екслібриса у Вільнюсі.
Паралельно із творчістю займається педагогічною діяльністю на факультеті промислової графіки у Львівській національній академії мистецтв.
Твори Богдана Сороки вирізняються сучасністю у поєднанні з усвідомленням безперервності традицій національної культури. Належав до групи шістдесятників, товаришував із В’ячеславом Чорноволом, Ігорем та Іриною Калинцями, братами Горинями. Завжди дотримувався стійкої національної позиції. Відмовлявся від усіх радянських титулів та визнань. Вперто протистояв тоталітарній системі і сміливо з нею боровся. Як особистість, вирізнявся загостреним відчуттям справедливості, скромністю та тонким сарказмом. Власне, тому графіка Сороки є настільки лаконічною, промовистою, часто іронічною.
У 2011 році видав власну книгу спогадів “Сорока”, доповнену своїми графічними роботами.
Богдана Сороки не стало у 2015 році. Похований на Личаківському цвинтарі.
Окрім України, твори Богдана Сороки експонувались у Нью-Йорку, Вільнюсі, Парижі, Торонто та багатьох інших містах світу. Входять до музейних та приватних колекцій України, Європи та США.