ПРО МИТЦЯ

Олена Львівна Кульчицька народилася у місті Бережани на Тернопільщині. Рід Кульчицьких гербу Сас походить із села Кульчиці, під Самбором.
З дитинства любила малювати. На розвиток її мистецького обдарування мали вплив уроки батька, який сам цікавився живописом, мальовнича природа рідного краю, пам’ятники архітектури, поетика народних пісень, казок, переказів.
Тому по закінченню навчального закладу при монастирі Сакраменток, Олена деякий час ходила на заняття до Львівської художньо-промислової школи. Там дівчина отримала базові знання з мистецтва, вчилась писати аквареллю. Згодом Олену віддали до новоствореної приватної школи Станіслава Батовського-Качора.
Після – Кульчицька навчалася у Львівській студії художників-реалістів, а поглиблювати свої знання подалася до Відня. За п’ять років Олена опанувала живопис, гравюру, офорт, кераміку, скульптуру, емаль та книжкову ілюстрацію. На випускному іспиті жінка презентувала металеву скриньку, яку оздобила закрутистими візерунками. На жаль, до наших днів вона не збереглася. За цю роботу Кульчицьку на конкурсі Торгово-промислової палати відзначили нагородою. Мисткиня отримала можливість відвідати культурні осередки Европи: Мюнхен, Париж, Лондон, Цюрих.
Олена Кульчицька увійшла в історію українського мистецтва як першорядний графік, книжковий ілюстратор, автор новітніх естетичних концепцій розвитку графіки. Вона яскраво виявила себе в різних видах мистецтва: живопис, графіка, сакральний живопис (створила унікальний іконостас), народне прикладне мистецтво, килимарство, навіть проектувала меблі. Усі її роботи сповнені гуманістичного характеру.
Під час другої радянської окупації, Олена, як і багато митців, мала змогу виїхати за кордон. Проте художниця відмовилася й залишилася у Львові. Вона разом із однодумцями включилася до легального опору сталінському режиму. Допомагала сім’ям, членів яких висилали до Сибіру. Також Кульчицька домагалася звільнення багатьох діячів української культури, фінансувала видавничу справу Союзу визволення України. У 1955 році вона розгорнула цілу кампанію, протестуючи проти закриття Львівського художнього училища (нині Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша).
Вона залишила значну збірку, яка нині є власністю Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького і налічує 431 живописний творів у жанрі пейзажу, портрету, побутової картини, релігійного мистецтва та композицій на історичну тематику. Від початків своєї творчості, особливо у ранній період, вона створила знакові малярські твори, що демонструють її новаторські пошуки та досягнення у контексті художніх явищ, які панували в українському мистецтві першої половини ХХ століття.