ПРО МИТЦЯ

Народився в селі Пліхів на Тернопільщині. Зростаючи в родині, чимало членів якої мали музичний хист, юний Михайло довший час не міг визначитися, котрому з двох своїх найбільших захоплень присвятити решту життя: музиці чи малюванню? Роздуми тимчасово перервала Українська національна революція 1917 – 1921 рр. Не бажаючи стояти осторонь визвольної боротьби, п’ятнадцятирічний Михайло пішов добровольцем до Української галицької армії (УГА). У боях за волю України дістав поранення.
Чи не найбільш знакова подія в житті Мороза трапилася в червні 1923-го, коли 18-річний хлопець став учнем Мистецької школи Олекси Новаківського. Від перших днів навчання Михайло Мороз із головою поринув у життя Мистецької школи. Вирізнявся активною життєвою позицією. Постать Михайла Мороза – завжди серйозного й зосередженого – можна побачити на багатьох групових світлинах учнів школи.
Подібно до Новаківського та товаришів по школі Михайла захоплювала українська автентика. Як наслідок, найбільш очікуваною подією в житті «новаківців» були літні поїздки до Космача. Подорожі до села відбувалися коштом мецената школи митрополита Андрея Шептицького. Молоді митці брали участь у пленерах, спілкувалися із місцевим людом, читали лекції в Народному домі. Космацькі мотиви були в числі провідних тем ранньої творчості Михайла Мороза, надихнувши художника на створення ліричних настроєвих пейзажів.
Особливо старанні учні Мистецької школи Новаківського ставали стипендіатами митрополита Андрея Шептицького й продовжували студії в Західній Європі. Скористався такою можливістю і Михайло Мороз. Впродовж 1928 – 1930 рр. молодий митець стажувався у паризькій Академії Жульєна. У Парижі Мороз жив під одним дахом із товаришем по школі Новаківського Святославом Гординським: разом копіювали мистецькі шедеври в Луврі, відвідували майстерні іменитих французьких митців. Вислідом літніх подорожей до Нормандії на півночі Франції стало захоплення Михайла морськими краєвидами – зокрема, протокою Ла-Манш. Художник Анрі Матісс назвав Мороза поетом води й навіть придбав один його нормандський краєвид, захоплений передачею динамічної сили хвилі, що розбивалась об скелястий берег.
Влітку 1931 р. Михайло Мороз разом із товаришем Григорієм Смольським супроводжував учителя Олексу Новаківського під час подорожі Італією. Побували у Римі, Флоренції і Венеції, а також на аудієнції у Папи Римського Пія ХІ.
Новий етап у біографії художника розпочався після смерті Олекси Новаківського у серпні 1935 р. До кінця десятиліття Мороз працював офіційним портретистом митрополита Андрея Шептицького та інших церковних достойників. На запрошення владики оселився на Святоюрській горі.
У 1944 р. не бажаючи потрапити до рук органам НКВД, художник разом із дружиною та сином покинув рідну домівку й подався на Захід. Як згадував пізніше сам Маестро, в Україні він залишив понад 800 олійних творів і кілька тисяч рисунків, більшість із яких були втрачені.
Прибуття сім’ї Морозів до Сполучених Штатів Америки у 1949-му поклало початок найдовшому періоду творчості Маестро. Прихистком художника став Нью-Йорк.. Цінити талант Мороза охочі могли на персональних виставках у Маямі (1954), Нью-Йорку (1959, 1963, 1990), Парижі (1961), Торонто (1964), Філадельфії (1991). Впродовж 1960 – 1970-х рр. Маестро п’ять разів відвідував Італію, де зустрічався із патріархом Йосифом Сліпим. Виконав шість портретів патріарха і кардинала, проєкт вітражу для церкви св. Сергія і Вакха, понад чотири десятки краєвидів Риму та околиць.
У 1980 р. Михайло Мороз став почесним академіком Римської академії красних мистецтв. На переконання ряду мистецтвознавців, художник вписував українське малярство у світовий контекст, експериментуючи впродовж останніх років із популярним в Сполучених Штатах абстрактним експресіонізмом. На Заході твори Михайла Мороза прикрашали кабінети високих достойників на кшталт канцлера Баварії, прем’єр-міністра Канади чи президента США, експонувалися у багатьох музеях. Геть іншою була картина на батьківщині художника. В очах совєцьких чиновників від культури Мороз Михайло Ілліч завинив у двох найтяжчих гріхах радянського мистецтва – «формалізмі» та «буржуазному націоналізмі». Йшлося не лишень про «табу» на згадування імені одного з учнів школи Новаківського. Наслідком «чисток» збірки Національного музею у Львові в 1952-му було варварське знищення 14 полотен митця…
Михайло Мороз завершив свій земний шлях 27 вересня 1992 р. на нью-йоркському Стейтен-Айленді, маючи 88 років. Він називав мистецтво світом, який подарував йому Господь Бог. Для нього малювання було молитвою за рідну землю. Провівши більшу частину життя на чужині, він до останнього подиху творив для «своєї України і свого народу».