Патик

Володимир Йосипович Патик народився у селі Чорний Острів Жидачівського району Львівської області. Навчався в художньо-промисловій школі. У 1953 р. закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Вчителями з фаху були Р. Сельський, М. Федюк, Й. Бокшай.
Володимир Патик — класик і творець історії мистецтва, народний художник України, лауреат Шевченківської премії.
У радянські часи Володимир Патик майже щорічно виконував монументальні замовлення художньо-виробничого комбінату, в якому було задіяно багато членів Спілки художників УРСР. Звертаючись до історичної тематики, у 1969 році створив стінні розписи у фойє кінотеатру ім. Б. Хмельницького у Львові — «Хмельницький під Львовом у 1648 році». В оформленні фасадів і фойє громадських будівель Патик проявив себе як оптимістично налаштований художник декоративно-новаторського спрямування — саме він виклав рельєфну мозаїку «Море та риби» для магазину «Океан» у 1978 році.
Художник визволився з «радянських пут» зі здобуттям Україною незалежності. Він багато в чому змінив свій життєвий уклад, беручи участь у державотворчих та педагогічних процесах. Так, у 1992–1998 рр. митця запросили викладати до alma mater, а з 1994 р. він став доцентом кафедри живопису Львівської академії мистецтв.
Відкриття кордонів дозволило художникові здійснити численні подорожі — вже не лише на запрошення Спілки художників, а й за власним вибором. У вересні 1993 року відбулася перша поїздка Володимира Патика до Франції — це було відрядження до міста Маквіллері задля оформлення екстер’єру каплиці. Через два роки, влітку 1995 р., побував у давно омріяному Парижі — відвідував музеї і малював.
Патик — легендарна і титанічна особистість, що формувала прогресивну художню і національну свідомість в умовах тоталітарного режиму. Його сприйняття світу кольорове й оптимістичне.
Митець повсякчас здійснював подорожі — він їздив на пленери з друзями та родиною. У всіх мандрах він малював — невтомно, впродовж усього дня. У більшості випадків художник фіксував на полотні не сучасну, а давню Батьківщину.
У 1998 році Володимир Патик отримав найвищу мистецьку нагороду України — Державну премію ім. Тараса Шевченка. Живописець об’їздив шляхами Т. Шевченка всю Україну — побував в Оренбурзі та Орську, споглядав місцеві пейзажі, роздумував про життя Тараса…
Митець вдавався до контрасту червоного й зеленого, оранжево-жовтого і синьо-фіолетового, червоного й білого, до різноманітних технічних засобів — мозаїки, фрески, але найбільше — до олійного живопису, пастелі, різних графічних засобів. Краєвиди, котрі художник фіксував у численних творчих подорожах, натюрморти, портрети, абстрактні композиції — усе це позначене особливою пластикою, інтенсивним колоритом й експресивною манерою письма, що відображає його імпульсивну, невгамовну вдачу, сповнену невичерпного оптимізму, життєлюбства, захоплення красою природи та людини.
Володимир Патик здобув широке міжнародне визнання — окрім численних виставок у Канаді та Сполучених Штатах Америки, у 2011 р. відбулася персональна виставка художника в музеї у Ганґжоу (Китай). Більшість робіт закупили та залишили у постійній експозиції.