ПРО МИТЦЯ

Творчість Михайла має широкий діапазон. Розпочавши свою діяльність як художник-живописець, він стає у подальшому одним з провідних українських графіків, не покидаючи, однак, живопису. Дерегус успішно працював і в галузі тематичної картини, портретному мистецтві, у пейзажі та натюрморті. За духом і змістом своєї творчості митець яскраво національний, адже в його роботах звучить наскрізна тема народу, що надає його творчості певної цілісності та єдності.
Михайло Дерегус народився в с.Веселому на Харківщині в родині фельдшера. З раннього дитинства захопився малюванням. Юність автора припадає на важкі буремні роки: час революцій, переворотів, кровопролитних війн, проте, вони не зламали віри в його майбутнє – стати художником.
Уже перші живописні та графічні роботи молодого митця привернули загальну увагу. Михайло Дерегус невтомно й часто мандрував українськими землями і виконував замальовки та етюди, які використовував у створенні живописних полотен, графічних циклів, ілюстрацій.
У 1923-1930 pоках Михайло Дерегус навчався в Харківському художньому інституті, де займався у творчих майстернях відомих художників-педагогів Михайла Шаронова, Семена Прохорова та Олексія Кокеля. Після успішного закінчення навчання Михайло з головою поринув у творчу роботу, працюючи викладачем у рідному інституті. Вже у 1934 році був обраний членом Спілки художників.
Під час Другої світової війни перебував у евакуації. працював художником на заводі, головним редактором видавництва «Мистецтво». У повоєнні роки був директором Державного музею українського мистецтва, керівником графічної майстерні Академії мистецтв у Києві. Обирався Депутатом Верховної Ради УРСР 5-го скликання (1959-1963 роки). У 1962 році став головою Спілки художників УРСР, а у 1969 році – лауреатом Державної премії імені Т. Шевченка.
Не оминула Михайла Дерегуса і хвиля боротьби з українським націоналізмом. Художника було звинувачено тільки за те, що на занятті поставив студентам малювати натурника в червоних шароварах і з шаблею в руці. Пізніше в його справі дописали: “Таких треба перевиховувати, а не розстрілювати”.
Творам Дерегуса притаманна піднесена романтичність, пластичність постатей і стриманість жестів, котрі створюють відчуття монументальної величності персонажів. У післявоєнні роки автор продовжує надзвичайно продуктивно працювати в галузі станкової графіки. Як і в живописних творах, митець часто звертався до далекого минулого українського народу. Працюючи над ілюстраціями до творів українських письменників, Михайло використовував різні техніки та надавав перевагу історичній тематиці. Створючи героїчні образи, він підкреслює відвагу, звитяжність, вірність обов’язку і водночас людяність і поетичну вдачу. Малюнкам майстра властиві чіткість окреслення динамічних силуетів, пластична округлість форм і вільна текуча лінія.
За свою самовіддану й багатолітню працю Михайло Дерегус відзначений багатьма державними нагородами, йому присвоєно звання народного художника (1963) та обрано академіком Української академії мистецтв. За плідну педагогічну діяльність, підготовку й виховання багатьох талановитих учнів він отримав почесне звання професора. Його твори експонуються та зберігаються в багатьох художніх музеях і донині хвилюють багатьох глядачів — шанувальників образотворчого мистецтва. Автор брав активну участь у багатьох колективних виставках, також провів численні персональні виставки.