ПРО МИТЦЯ

Творчий шлях Вільгельма Котарбінського починався нелегко, але сила його обдарованості та надзвичайної працездатності були такими великими, що врешті-решт він зайняв почесне місце серед кращих живописців свого часу.
Народився художник 30 листопада 1848 року в містечку Небурові Варшавської губернії у шляхетній польській родині. Базову художню освіту здобув у рисувальному класі Варшавського товариства образотворчих мистецтв “Stuka pіękna”. Проти подальшого навчання та майбутньої кар’єри художника рішуче повстав батько Вільгельма. Юнак, скориставшись коштами, які виділило йому товариство, їде до Риму, де стає учнем Академії святого Луки. Котарбінський отримав найвищу відзнаку і звання “Кращий рисувальник міста Рима”. Навчався Вільгельм Олександрович у знаменитого художника Ф. Подести.
У вічному місті Вільгельм працював із такою самовідданістю, що ледь не помер від виснаження й тифу. Художником в важкі часи опікувалися брати Сведомські – так почалася нерозривна дружба трьох художників. Після закінчення навчання 1875 року, Вільгельм відкрив у Римі власну майстерню, малював твори на античну тематику.
У 1886 році художній критик та археолог професор Адріан Прахов, який керував внутрішніми оздоблювальними роботами Володимирського собору, запросив Свєдомських і Котарбінського у Київ. З 1887 Вільгельм долучається до проекту розпису собору. Художник вливається в творче коло сімейства Прахових, навчає малюванню доньку – Олену Прахову. У їхньому домі Автор ділив і радощі творчих успіхів і згодом голод та холод часів війни.
У 1893 році Котарбінський стає одним із засновників Товариства київських художників, постійним учасником його виставок. Роботи у Володимирському соборі поставили ім’я Вільгельма Котарбінського поряд із найвідомішими художниками Російської імперії. Його нагородили орденом Станіслава 2-го ступеня, а з 1905 року він став академіком Петербурзької академії мистецтв.
Після завершення оздоблення Володимирського собору художник залишився в Києві. Тут він захопився монументальним мистецтвом, прикрашаючи приватні будинки відомих киян. Виконував замовлення, наприклад, для дому українського мецената Миколи Терещенка на Бібіковському бульварі (нині Національний музей Тараса Шевченка) та подружжя Ханенків (тепер Музей мистецтв Варвари і Богдана Ханенків).
Кожного дня Котарбінський невпинно та самовіддано творив. В його творчому доробку низка великих станкових полотен, які розійшлися по всьому світу та безліч графічних та акварельних замальовок. У січні 1907 року в міському музеї Києва відбулася персональна виставка Котарбінського, яка була надзвичайно успішною.
Велика частка картин художника репродукувалася на поштових листівках видавництва “Рассвет”, котре отримало свою назву за однойменною картиною художника.
У Києві Котарбінський мешкав у готелі “Прага”, розташованому на вулиці Володимирській. У післявоєнні часи будівлю тричі захоплювала комендатура для військ Червоної Армії. У 1920 році, після того, як його номер неодноразово піддавався обшукам і залишатися там стало небезпечно, Елеонора Прахова, дружина Адріана, запропонувала художнику переїхати до них на вулицю Трьохсвятительську, 20. Саме тут, у домі Прахових, на 72 році життя, Котарбінський і помер 4 вересня 1921 року.