ПРО МИТЦЯ

Народився у Сокалі на Львівщині в сім’ї судового урядника. Уже з ранніх літ Роман Сельський прокладав свою дорогу у велике мистецтво. Втім головним чинником у визначенні його зацікавлень була родина, ‒ тут панував живий інтерес до малярства, до музики, літератури та мов, до прогресивних ідей того часу. Згодом, проживаючи у Львові, Роман отримує ґрунтовні знання в малюванні від свого гімназійного учителя ‒ живописця, графіка, сценографа Леона Должинського. Згодом був учнем студії у Мистецькій школі Олекси Новаківського. Одночасно, шукаючи активних методів навчання, Роман Сельський потрапляє до Львівської художньо-промислової школи, в якій викладав Казимир Сіхульський – чудовий педагог, карикатурист, проникливий знавець життя гуцулів і природи Карпат. Саме він підготував обдарованого хлопця до вступу в Краківську академію красних мистецтв. Через безпосередній вплив польських наставників, представників Краківської академії красних мистецтв, Сельський увібрав у себе надбання європейської школи живопису кінця ХІХ ст., а згодом, перебуваючи у 1925 році на стажуванні в Парижі, – кращі риси класичного європейського мистецтва, зокрема імпресіонізму, сконцентрованого в паризьких колекціях та галереях.
Важливим у творчості Романа Сельського був період кінця 30-х років, коли він з групою польських художників -модерністів організував у Львові міжнародне товариство “АРТЕС” (1929–1935).
Можна сказати, що малярство і Сельський були синонімами. Упродовж кількох десятиріч Роман Юліанович був доцентом, а згодом професором Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (очолював кафедру живопису). Своїм студентам розкривав глибокі знання в мистецтві, представляв імена великих імпресіоністів: Сезана, Ван Гога, Матісса, Пікассо, пояснював теорію гармонії кольорів, розкривав магічну чарівність живописності полотен Веласкеса, Рубенса, Мане, Делакруа.
Не зважаючи на утиски з боку адміністрації Інституту й партійних розпоряджень, що врешті-решт закінчились відстороненням Романа Сельського від викладацької діяльності, все ж його визнали професором та удостоїли почесних звань Заслуженого художника УРСР (1982) та Народного художника України (1989).
Через усе своє життя художник проніс любов до моря. Проте найповніше і найяскравіше проявився талант Сельського ‒ пейзажиста в карпатських ландшафтах. Карпатські гори, Гуцульщина якось по-особливому вабили його. Саме тут розкрився він сам як художник, мислитель з його інтелектом і духовною культурою, ідеалами краси. Карпати відповідали його душевному стану, думкам, почуттям. Вони безмірно збагачували його палітру, у карпатських мотивах він бачив щось більше, ніж просто краєвид. Карпати Романа Сельського закликають до мрії й душевного очищення, бо він сам в Карпатах черпав для себе, як з прозорого джерела життєдайні сили і мужність переборювати буденні труднощі і невдачі.
Романа Сельського по праву зараховують до плеяди таких видатних митців, як Корнило Устиянович, Олекса Новаківський, Іван Труш, які сприяли змістовному й живописному оновленню мистецтва Галичини. Його ім’я зустрічаємо на сторінках фундаментальних видань з історії українського та польського мистецтва ХХ ст. Твори мистця зберігаються і експонуються в музеях Києва, Львова, Івано – Франківська, Коломиї, також Польщі, Канади, США та Франції.