ПРО МИТЦЯ

Михайло Жук – український графік, живописець, майстер кераміки, поет і прозаїк, педагог, один із фундаторів Української академії мистецтва. Поєднуючи творчість, викладацьку роботу з діяльністю в літературних та художніх журналах, видавництвах, досліджував народний орнамент, стояв біля витоків українського модерну, часто додаючи в твори елементи з української народної творчості.
Видатна та надзвичайно обдарована особистість Михайло Жук – народжений у місті Каховка на Херсонщині в сім’ї маляра. Рано розпочав трудове життя – з восьми років працював на сезонних роботах, згодом був “відданий на науку” до місцевого майстра. Художню справу опановував з 1896 року, коли розпочав навчання в Київській малювальній школі, під керівництвом Олександра Мурашка. Згодом вирушив у Москву, де студіював в стінах Училища живопису, скульптури та архітектури, переймаючи майстерність у Констянтина Коровіна та Валентина Сєрова. А вже у 1904 році отримує срібну медаль, закінчивши Краківську академію мистецтв, де навчався у Станіслава Виспянського та Яна Станіславського.
З початком викладацької діяльності у 1905 році, у житті Михайла, розпочинається нова сторінка. В Чернігові, навчає малюванню в приватній жіночій гімназії та духовній семінарії. А в 1917 році у місті Київ, стає причетним до події епохального значення для української культури – створення першого вищого мистецького закладу в Україні – Української академії мистецтва (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). У ці часи, становлення навчального закладу такого рівня, стало великим кроком до мрії української інтелігенції, про відродження національної культури.
Втім, як й інші видатні діячі з якими Михайло Жук співпрацював пліч-о-пліч, (Г. Нарбут, О. Мурашко, брати Кричевські, М. Бойчук, М. Бурачек) через утиски влади був на багато років по суті викреслений з історії українського мистецтва, через його віддане служіння своєму народу і небажання стати безликою прислугою тоталітарної ідеологічної системи.
Творчості Михайла Жука характерні яскрава декоративність та стилізація, наближені до мотивів модерну, але з яскравим національним забарвленням. У мистецькій спадщині майстра – графічні панно, ескізи розпису посуду, портрети сучасників, представників української творчої еліти. У своїх знаменитих серіях Михайло Жук зобразив видатних діячів таких як М. Коцюбинський, П. Тичина, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, О. Мурашко та багатьох інших. Крім того протягом усього життя він займався пізнанням самого себе і залишив велику кількість автопортретів. Бездоганно вибудовані композиції часто наповнені декоративними деталями в тлі.
Викладаючи в Українській академії мистецтв та як керівник графічної та керамічної майстерень одеського художнього інституту, Жук мав можливість спілкуватися з багатьма відомими українськими художниками, знайомитися з їх творчими розробками. Зрештою його графічна манера трансформується і набуває рис нових пластичних методів. Протягом усього життя Михайло Жук активно займався художнім оформленням книжок. Він прагнув поєднати зміст текстів і зображень в єдиний гармонійний ансамбль. У 1930-ті роки, не прийнявши для себе соціалістичний реалізм як основний метод образотворчого мистецтва, Михайло Жук зумів знайти можливість “сховатися” від цього стилю, змінивши спеціалізацію графіка на майстра декоративно-прикладного мистецтва. Твори Михайла Жука зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Чернігівському літературно-меморіальному музеї імені Михайла Коцюбинського, Чернігівському художньому музеї, Одеському державному літературному музеї і в інших музейних і приватних зібраннях України.