ПРО МИТЦЯ

В історії європейської картографії кінця XVII ст. – початку XVIII ст. постать Йоганна Баптиста Гоманна є без перебільшення визначною. З його іменем пов’язане перш за все відродження картографічного видавництва в Німеччині в кінці XVII ст., виділення картографії в окрему наукову дисципліну. Заслуги та працелюбство Гоманна були високо оцінені: після публікації 1707 р. свого першого атласу (Atlas Novus) став членом Берлінської Академії Наук; 1715 р. імператор Карл VI Габсбург призначив Гоманна Імператорським географом Священної Римської імперії (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus).
Гоманн отримав освіту в єзуїтській школі в Міндельгаймі, декілька років перебував у монастирі домініканського ордену, пізніше прийняв лютеранство і переїхав до Нюрнберґу, де в 1687 році відкрив нотаріальну контору. Тут він навчався мистецтву гравіювання спочатку у Давіда Функа, а потім і у відомого нюрнберзького гравера, картографа, художника і видавця Якоба фон Зандрарта.
1692 р. Гоманн відкрив у Нюрнберзі власну картографічну майстерню «Ioh. Baptisto Homanno», а близько 1702 року до неї була долучена і типографія, яка в основному видавала книги географічного спрямування. Майстерня через кілька років стала найвідомішою видавничою фірмою XVIIІ ст. у Німеччині (проіснувала понад 100 років до 1813 року. Розквіту видавництва Гоманна сприяли старі традиції книгодрукування у Нюрнберзі, близькість Альтдорфського університету та розумний підбір співробітників.
Робота видавництва відзначалась високою працездатністю: лише в період 1702–1716 рр. було виготовлено понад 100 мідних таблиць з розробками мап. Всього у видавництві вийшло понад 600 карт (понад 200 вийшло лише за життя Йогана Баптиста Гоманна), в основі яких були французькі чи голландські зразки. Проте Гоманн і його наступники майже не випускали власноруч зіставлених карт, а збирали, перевидавали або ж переробляли оригінальні карти, досить часто замовчуючи ім’я авторів чи першоджерела, а також створювали різноманітні компіляції з найкращих тогочасних карт.
Найвизначнішими картографічними творами є: перший німецький атлас з 40 карт «Neuer Atlas» (1707), відомий «Atlas von hundert Charten» (Атлас 100 карт) (1712), «Atlas Novus» (Новий атлас) (1714 р.; складався зі 103 карт).
Карти Гоманна цінувались за географічну точність, витонченість гравіювання та оформлення картушів і нерідко служили зразками для інших видавців.
Спадкоємцями Гоманна були: його син Йоганн Хрістоф Гоманн (Johann Christoph Homann, 1703–1730), а після його смерті Йоганн Ґеорґ Еберсберґер (Johann Georg Ebersberger, 1695–1760) та Йоганн Міхаель Франц (Johann Michael Franz, 1700–1761).
У 1759 р. Йоганн Міхаель Франц продав свою частку у «Homännische Erben» своєму молодшому братові Якобу Генріху Францу (Jacob Heinrich Franz; 1713-1769).
Спадкоємці Гоманна розширили діяльність товариства і 1740 р. за ініціативи Йогана Міхаеля Франца було створено наукове «Космографічне товариство в Нюрнберзі» (Cosmographische Gesellschaft) – перше товариство географічного спрямування.
Нащадки Гоманна до 1848 року продавали карти під торговими марками “Homann Erben”, “Homannianos Heredes”, “Heritiers de Homann”.
Географічні карти Гоманна часто перевидавали в атласах протягом усього XVIII ст. («Atlas Geographicus Maior» (близько 1780 р.), «Atlas Homannianus» (Амстердам, 1731–1796 рр.).