Симулякр

Абстрактна композиція твору сповнена експресії і контрасту. З марева півтонів виринає пластична постать. Та чи є вона реальним втіленням жінки — невідомо. Автор влучно вводить у тему твору термін “симулякр”, що набув особливого поширення у філософії постмодернізму. Вперше його запропонував ще Платон в часи Античності, трактуючи “симулякр” як копію, що походить від попередніх копій, але породжує свій прототип. У цьому розумінні “симулякр” виступає певною підробкою дійсності. Поданим сюжетом автор рефлексує на тему понятійної підміни, однак не розкриває запитань. Митець немов залишає трактування сюжету відкритим для глядача.