Ювелірка єретика

Візуальній мові Ігора Палія притаманний виразний епатаж та різка манера висловлювання. Кольорова гама твору вирізняється діалогічністю спектрально протилежних відтінків, що викликає асоціацію дилеми. Бачимо фігури жіночих тіл, зображені у хоатичному польоті, де невагомість помітно домінує над силою тяжіння. Митець звертається до образу єретика – особи, що відкидає поняття приземлених наративів, загальноприйнятих норм та установлених авторитетів. Така концепція мислення передбачає пошук власної системи координат, де орієнтирами стають особисті переконання, а вектор задає самостійне дослідження, часто, методом спроб і помилок. Шлях вільного вибору пролягає крайнощами моралі, балансуючи між якими, єретик прагне віднайти суб’єктивне “раціо”, не підпорядковане жодним догмам. Що ж стане новими цінностями у світі, сповненому матеріальних спокус? Право відповіді автор лишає глядачу.