Квітка Купала

У цьому вибуху кольорів, світла й темряви глядач опиняється у центрі української міфології. “Квітка Купала” – наче, медитативна мандрівка в глибини народної уяви. Ігор Палій свідомо балансує між хаосом і формою. У густій палітрі зеленого, пурпурового й вогняного можна помітити людські силуети, химерні тіла, елементи природи, рослинні сплетіння, що нагадують язики полум’я або пелюстки фантастичного цвіту. Ці образи змушують глядача шукати власні інтерпритації, де ми вловлюємо знайомі форми, асоціативні з чимось іншим. Магічна Квітка Купала символізує пошук істини, внутрішнього світла, але водночас й спокусу та небезпеку. Палій створює містичну екосистему, де кожний мазок наче закодовує частину архіїчного знання. Фактура полотна нагадує поверхню дерева, де вогонь і тіні народжуються між стовбурами. Робота про переживання духу та атмосферу магічної ночі Івана Купала.