Зіниця Босха. Ex Libris Тетяни Білинської. Лист 6 циклу “Босхіана”

Перед нами один із характерних прикладів того, як Аксінін перетворює приватний книжковий знак на складну образну систему. Екслібрис створено для Тетяни Білинської-Сіпер, приятельки митця, однак його композиція виходить далеко за межі персональної присвяти. Перед нами — замкнений круглий простір, що сприймається як зіниця, оптична камера або вікно у фантастичний світ, де речі існують за законами сну, гри та символічного перетворення. У центрі композиції — три підвішені риби, які нагадують одночасно трофеї, музичні інструменти, театральних акторів і мовчазних свідків. Над ними — дугоподібна завіса з мушель, крапель і літер, у яку вписано ім’я адресатки. Нижній ярус насичений дрібними формами, подібними до ікринок, камінців або мікроорганізмів; він творить щільне “дно” цього світу. Усе зображення побудоване на контрасті між темним, майже нічним тлом і вишуканою ювелірною лінією, що витягує кожен об’єкт із глибини. Назва «Зіниця Босха» задає ключ до прочитання. Аксінін не наслідує Босха буквально, а працює з його принципом: світ як химерна сцена, де фантастичні істоти, побутові предмети й морально-символічні натяки утворюють єдиний гротескний порядок. Тут “зіниця” — це не лише око, а й механізм бачення: аркуш ніби вдивляється у глядача, змушуючи розглядати деталі як елементи прихованого тексту. Важливо, що загальна композиційна схема цього екслібриса згодом стала основою для офорта «Концерт чиновників», сьомого аркуша серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта». Там вона була суттєво переосмислена відповідно до сатиричного світу Свіфта. Отже, «Зіниця Босха» є не лише приватним знаком для конкретної особи, а й важливим етапом у формуванні однієї з пізніших аксінінських композиційних моделей.