Новий рік. PF-1978

У дзеркально-симетричному просторі цього офорту світ замикається всередині себе не як безмежний космос, а як жива структура свідомості, що пульсує в ритмі Всесвіту. Дві овальні сфери, схожі на пісочний годинник, містять у собі внутрішні сегменти — комірки зі словами, символами та предметами. Вони нагадують давню «сферу Емпедокла», де чотири стихії — вогонь, повітря, вода, земля — безупинно з’єднуються і розходяться під дією Любові та Ворожнечі. Аксінін перетворює цю філософську формулу на образ: диптих стає не просто святковим мотивом, а медитацією над плином часу. Лівий аркуш промовляє словами — «світ», «шлях», «радість», «час» — і вертикальною парою яєць-годинників, через які пересипається мить. Правий відповідає предметними знаками: сходи, мушля, колесо, спіраль — мова про речі, що втілюють рух, становлення та народження. Між ними — тиша й дихання. У дрібному штрихуванні та зернистій фактурі офорту зберігається відчуття внутрішнього руху без жодного жесту. Все перебуває в рівновазі як чотири «корені» Емпедокла у вічному коловороті світу. Тут мистецтво стає формою мислення: кожна лінія — частина великої гармонії, кожна риска — подих Любові й Ворожнечі. Диптих з’єднує точність схеми з поезією очікування, перетворюючи межу року на момент просвітлення, коли текст стає образом, а образ — молитвою про вічний рух світу.