Стопи Будди. Лист 1 з циклу “Будда”

Перед нами не просто зображення стоп, а схема руху — простір, де тіло стає знаком, а знак — шляхом. Композиція вибудувана як своєрідний космос: у центрі — людський слід, довкола — мереживо точок, ліній і символів, що нагадують одночасно зоряну карту й карту внутрішніх станів. Чорні крапки фіксують місця напруги та рівноваги, вузли невидимого руху. Лінії між ними створюють систему зв’язків — ритм, що пульсує всередині замкненого кола. Форми, подібні до молекулярних структур, підсилюють відчуття мікро- і макросвіту: те, що відбувається в людині, віддзеркалюється в будові всесвіту. Ієрогліфічні знаки вводять у поле східної філософії — як мову, що поєднує матеріальне й нематеріальне. Праворуч проступає система п’яти першоелементів як модель безперервної зміни, ліворуч — жест зосередження, близький до практики дзен. Це не ілюстрація вчення, а художнє переживання ідеї рівноваги. Зоряне небо над формою розкриває вертикаль — напрямок угору. Людський крок починається з дотику до землі, але його сенс завжди перевищує матеріальний вимір. У зведених стопах вгадується силует постаті — знак внутрішньої концентрації, тиші перед рухом. Цей екслібрис створено для одеського бібліофіла Бориса Яковича Лєвих. У ньому особистий знак перетворюється на універсальну метафору: книга як шлях, знання як світло, а людина — як мандрівник між тілом і безмежністю.