Новий рік. PF-1979

У цьому офорті Аксінін пропонує лаконічну модель часу через образ дзиґи – іграшки, що тримає рівновагу завдяки обертанню. Конструкція прочитується відразу: ручка зверху, вістря внизу, корпус із концентричних поясів-комірок, немов кільця приросту. Цей механічний символ оберту водночас перегукується з природними морфологіями (шишка, мушля) та ритуалом свята (ялинкова прикраса). Обертаючись, дзиґа вбирає ідею повторюваності: Новий рік народжується з інерції попередніх шарів. Мікроштрих Аксініна «оживлює» поверхню, змушуючи форму бриніти, ніби вона й справді рухається. Малий медальйон-«пломба» внизу поводиться як знак авторства/екслібрис, що «запечатує» посудину часу. Образ дзиґи логічно вписується в аксінінську програму Homo Ludens: гра як базовий режим культури та мислення. Тож привітальна картка стає концептуальним маніфестом: світ тримається обертом, рівновагою, яку щороку треба запускати наново.