In Memoriam Bleuler

«In Memoriam Bleuler» — камерний меморіальний офорт Олександра Аксініна, створений до 125-річчя від дня народження Ойгена Блейлера, одного з ключових психіатрів ХХ століття. Цей аркуш має характер не лише вшанування історичної постаті, а й інтелектуальної присвяти вченому, який усе життя досліджував природу людської психіки. Композиція розгортається всередині великого темного ромба, що утворює замкнений простір. Із цієї майже суцільної темряви постає, наче пляма світла, ряд білих сорочок. Позбавлені людських тіл, вони ніби зберігають лише їхню присутність — стають своєрідними оболонками, слідами особистості. У присвяті Блейлеру вони мимоволі викликають асоціації з гамівними сорочками, що історично стали одним із найсуперечливіших символів психіатрії. Проте автор не акцентує увагу на насильстві чи ізоляції. Натомість, він використовує цей образ як метафору тонкої межі між тілом і свідомістю, між зовнішньою оболонкою людини та її внутрішнім світом — саме тією межею, дослідженню якої Блейлер присвятив своє життя. Над сорочками у підвішеному стані ширяють відокремлені комірці, порушуючи природну цілісність знайомого предмета. Образ цих комірців можна сприймати як метафору втрати єдності, розмежування тілесного й психічного або фрагментації людської особистості. У контексті присвяти Ойгену Блейлеру така символіка є особливо промовистою, адже саме цей швейцарський психіатр увів у науковий обіг термін «шизофренія». Водночас Аксінін не ілюструє саме медичне поняття, а використовує даний образ як символічну присвяту особистості й діяльності адресата, а зокрема і як привід для філософських роздумів про складність і крихкість людської психіки. З плечей крайніх сорочок наче проростають та звиваються клубами змії. За напрямком голів можна зрозуміти, що вони не загрожують людині ззовні — навпаки, ніби народжуються з самої її оболонки. У такому прочитанні змії перестають бути традиційним символом небезпеки. Натомість, вони ніби уособлюють те, що супроводжує людську свідомість упродовж життя: приховані страхи, внутрішні суперечності або психічні стани, від яких неможливо повністю звільнитися або остаточно приборкати. Цей мотив стає промовистою метафорою складності людського розуму, де приховане постійно проривається назовні. У нижній частині аркуша композицію врівноважують дві симетричні руки, між якими розташована меморіальна таблиця з ім’ям Eugen Bleuler. Поряд із нею розгортається ще одна майже непомітна сцена: через кілька обручів стрибає маленький собака. Цей мотив вражає своєю несподіваністю. Він вводить у стриману меморіальну композицію елемент гри, дресури й випробування. Собака, що долає перешкоди, може сприйматися як метафора дисципліни, навчання або постійного пошуку рівноваги між інстинктом і контролем. Це також одна з тих деталей, у яких проявляється тонка іронія Аксініна: навіть у серйозній присвяті він залишає місце для парадоксу.