Турецький

Народився Іван Турецький у місті Красноярськ в репресованій радянським режимом сім’ї. Згодом родині вдалося повернутися у рідне місто. Автор здобував освіту у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, а в 1982 році закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Член Національної спілки художників України. Співзасновник Українського геральдичного товариства. Окрім живопису та графіки творчо працює в різноманітних жанрах прикладного мистецтва. Автор багатьох територіальних та приватних гербів, зокрема співавтор малого Державного Герба України та сучасного герба Львова.
Митець – учасник численних виставок в Україні та закордоном, а також міжнародних художніх пленерів. Твори автора перебувають в збірках українських музеїв та приватних колекціях Європи, Азії та Америки. Роботи Івана Турецького неодноразово реалізовувались в одному із найвідоміших аукціонних домів світу – Sotheby’s.
У своєму живописі Турецький використовує широку контрастну гаму кольорів і форм для відображення емоційної динаміки руху музичної композиції в часі. За допомогою гри світла і тіні, які нагадують освітлення сцени, Івану вдається досягати драматичного тривимірного зображення лабіринтів та діючих у ньому форм. Тому завершена композиція картин Івана Турецького є відображенням уявного динамічного дійства, що має свій сюжет, відбувається під супровід музики зі своїм певним ритмом та розгортається у часі.
Вібрацію кольору можна відчути спостерігаючи за переходами тонів у картинах Івана. Здебільшого пастельна легка палітра акцентується мажорними насиченими кольорами – червоним, жовтим і синім. Драматизм базується на побудованих контрастах за рахунок геометрії заломлення світла. Чітка виражена загальна асиметрія створюється на основі поєднання овальних і округлих форм із трикутними та чотирикутними елементами. Лінії здебільшого увігнуті та опуклі. Турецький застосовує техніку лінійного живопису для створення ефекту тривимірності зображення, тому в картинах часто прослідковується багатошаровість композиції шляхом накладання білої фарби, як прозорої вуалі на об’єкти. За допомогою цього прийому площинна композиція ніколи не є плоскою – прописані елементи на ній наближаються та віддаляються від глядача.