Пірнувши в глиб минулого

На схилі літ людина озирається на свою минувщину. Часи, що здавалися безповоротно зниклими, відновлюються у пам’яті. Перед очима розкривається полотнище життя, усіяне каскадами гроз та міріадами проміння. Найтонші людські почуття: страждання та радощі, переживання та надії – переплелися в яскравому живописному творі. У контрастній взаємодії плям з’являється динаміка, завдяки чому глядач може провести певні паралелі із невпинним рухом життя. Контраст холодної та теплої гами стає певною метафорою циклічності та швидкої зміни реалій, у яких існує людина. Автор спонукає глядача до роздумів над буттям для осмисленням своєї ролі у відрізках тимчасовості.