З циклу “Загадкових краєвидів” ІІ

Твір захоплює глядача у світ внутрішнього ландшафту, де природа зливається з уявою. Крізь призму зелено-золотого світіння проступають обриси гір і дерев, мов враження з дитячої пам’яті або сни, що важко відрізнити від реальності. Художник веде діалог не з формою, а з атмосферою — тут важливі не контури, а відчуття простору, тиші й натхнення. Цей краєвид — не місце на мапі, а стан душі, сповнений спокою, надії й очікування відкриття.