З циклу “Загадкових краєвидів” ІV

Композиція картини ніби приховує знайомі риси пагорбів, дерев чи вечірнього неба, проте всі форми розмиті та ламані, що спонукає шукати у них власні змісти. Глибокі зелені, сонячні жовті, вогнисті червоні та прозорі блакитні тони перегукуються з палітрою української ідентичності, яка є пережита і збережена в емоційному коді пам’яті. Тут простір наповнений яскравими барвами, що ритмічно переплітається, створюючи динамічну візуальну симфонію. Це краєвид не зовнішнього, а внутрішнього світу, де кожен може побачити знайомі з дитинства кольори, лінії та відчути тихий подих рідної землі.