Шепіт незвіданого парку

За допомогою авторських прийомів живописець прагне матеріалізувати власні враження від побаченого. Однак фокус його уваги зосереджений не лише на внутрішньому стані, а й на матеріальній естетиці предмета. Із прагнення оспівувати велич земного та духовного походить особливий синтезований підхід до творення. Перед нами розкривається втілення умиротвореного сюжету – безлюдний зелений оазис у променях сонця. Складні фантастичні фігури, покладені на строгу геометричну структуру, буквально, імітують коливання рослин на вітрі. Чіткі діагоналі світлових градацій навіюють асоціації із денним світлом, що прориваєься крізь верхівки дерев. При трансформації візуальних форм межа між реальним світом та його інтерпретацією зникає. У сюжеті панує гармонія, що створює комфортне середовище для душевного відпочинку та самозаглиблення.