З циклу “Загадкових краєвидів” V

Робота Івана Турецького, наче яскравий приклад того, як ландшафт перетворюється на абстрактну, майже невловиму візію. Гра світла й кольору створює ефект рідного українського пейзажу. Зелені й жовті переливи натякають на поля та ліси, сині на далечінь неба, а теплі червоні акценти додають емоційної напруги. Саме через асоціативність й шану до природи відбувається баланс сучасного і глибоко вкоріненого у національну культуру код. Як заклик довіритися внутрішньому баченню автентичного простору, таємничого, мінливого й вічного.